Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. 
   Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.
   Офіційні джерела стверджують, що потрібно буде до 100 років, перш ніж станція буде повністю списана. Адже 200 тонн радіоактивних матеріалів досі перебуває в реакторі Чорнобильської АЕС.
   З особливою гостротою і актуальністю в ХХІ ст. Чорнобиль ставить питання стабільності й миру на території держави, яка володіє атомними електростанціями, в контексті захисту цих об'єктів від терористичних чи військових атак. 
   Будь-які збройні конфлікти на території країн, де розташовані АЕС чи інші потужні потенційно небезпечні технологічні системи, загрожують міжнародному миру і являють значну небезпеку для громадян цих країн. 
   Це переконливо засвідчив напад росії на Україну 24 лютого 2022 року і розв’язана російськими агресорами війна. В її епіцентрі виявилася Запорізька АЕС і той же таки багатостраждальний Чорнобиль. 
   Зона ЧАЕС була звільнена Збройними Силами України, а Запорізька станція досі залишається під прицілом окупантів з усіма небезпеками й загрозами, що з цього випливають.
   Завдання усього цивілізованого світу сьогодні – пам’ятати гіркі уроки Чорнобиля і не допустити нових!